Луцьк сайт Розмовляйко





Навчаймося бачити разом

У всіх людей і діток різні очі. Вони трохи відрізняються за формою а також за кольором. Бувають очі дуже виразні і великі, бувають продовгувасті, а бувають і маленькі. А за кольором – і зелені, і блакитні, і сіренькі, і чорненькі. А ще вони можуть відрізнятися тим, що по-різному бачать. Люди, які мають слабкий зір, ходять в окулярах. Їх називають слабозорими людьми. Наприклад, яскраву іграшку вони бачать ось так (розмите зображення). А ще буває і так, що очі не можуть бачити нічого. Пам’ятаєш нашу вправу «нічка», коли ми закривали обидва очка? Таких людей прийнято називати незрячими. Їм потрібно завжди допомагати, особливо орієнтуватися у просторі: перейти через дорогу, сісти у транспорт. Впізнати ти їх можеш за тростиною. Це така тоненька палиця, яку вони використовують для виявлення перешкод на шляху. Подумай, як слід, яких добрих справ можна ще зробити для таких людей – намалюй у своєму зошиті. Нехай придумати тобі допоможуть дорослі. Незрячим людям допомагають і спеціально навчені собаки – поводирі. Вони супроводжують по вулиці людей, які не бачать, переводять їх через пішохідний перехід біля світлофора. На яке світло, як думаєш? Для незрячих людей є і спеціальні світлофори – звукові… Незрячі люди пізнають світ через добре розвинутий дотик. Це означає, що вони можуть нащупувати руками те, чого не можуть побачити очима. Вони так і кажуть: дай я подивлюся і… обмацують пальчиками. Тому їм потрібно завжди давати у руки іграшки, предмети, різні речі. Це ніби як вправа у нас в садочку «Відгадай на дотик» чи «Чарівна торбинка». Давай спробуємо?

28


29


30